П'ятниця, березня 29, 2024


Дощенко Г.А.

 

Рекомендації для батьків дітей, які йдуть до школи

         Вступ до школи – переломний момент у житті дитини.

Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному – від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров’я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:

  1. 1)морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров’я) та рівень фізичного розвитку (розвиток дрібної моторики руки і зорово – рухової координації), а саме:

-         фізичні показники довжини тіла, маси тіла;

-         особливості розвитку на етапі дошкільного дитинства, що обтяжили розвиток дитини: важкі пологи, травми, тривалі захворювання;

-         темп розвитку в дошкільному дитинстві (чи вчасно дитина почала ходити, говорити);

-         стан соматичного здоров’я дитини: характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість.

  1. 2)інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей у дитини (мислення, пам’яті, сприймання, уяви, уваги);

3) комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками   взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, враховувати настрій та бажання інших людей);

4) емоційно – вольовій готовності, що передбачає вміння:

         - робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

         - поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності;

         - розуміти й адекватно виражати свої емоції;

         - свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

         - самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією);

5) мотиваційній готовності, що передбачає чітко сформовану позицію школяра, коли дитина:

         - має належне уявлення про школу;

         - позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни;

         - віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання);

         - визнає авторитет учителя.

Часто батьки вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

         Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

        

         Як запобігти шкільної дезадаптації

-         формуйте позитивне ставлення до школи

-         виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини

-         формуйте адекватну самооцінку

-         не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою

-         навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими

-         привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині

-         частіше хваліть, а не докоряйте

-         пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку

-         частіше згадуйте себе у дошкільному віці

-         любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, яко вона є.

 

                    ТЕСТ

Вольова готовність до школи

(дає змогу визначити, наскільки в дитини розвинені вольові звички – стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам’ятовування, уваги, навичок мислення.)

 

  1. 1.Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці та ввечері, миє руки перед їжею):

А) робить завжди сама, без нагадування;

Б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

В) без спеціального нагадування не робить?

2. Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл):

А) робить постійно;

Б) робить часто;

В) робить дуже рідко?

3. Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування( може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, завязати шарф):

А) є достатньою мірою;

Б) є деякі;

В) немає?

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі):

А) дуже часто вміє;

Б) вміє зрідка;

В) не вміє?

5. Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсти перед їжею цукерок, хоча вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили):

А) уміє достатньою мірою;

Б) уміє тільки зрідка;

В) не вміє?

6. Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть):

А) як правило, вміє;

Б) вміє, але робить далеко не завжди;

В) не вміє?

7. Чи є у дитини більш – менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну:

А) всі досить стійкі;

Б) інтереси є, але весь час змінюються;

В) наявні інтереси відсутні?

 

8. Чи вміє дитина поводитися у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує):

А) вміє;

Б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

В) не вміє?

9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі):

А) як правило, так;

Б) взагалі дотримується, але інколи порушує;

В) ні, не дотримується?

10. Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді:

А) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

Б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

В) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді?

11. Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма:

А) завжди прибирає;

Б) завжди прибирає після нагадування;

В) не прибирає?

 

     Аналіз результатів

Варіант відповіді (А) в кожному запитанні – 3 бали, (Б) – 2 бали, (В) – 1 бал.

     Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

     Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:

     Високий – 33-27 балів

     Добрий – 26-22 бали

Середній – 21-18 балів

     Низький – 18 балів і нижче.

 

 

                           ТЕСТ

Чи готові Ви віддати свою дитину до школи

 

  1. 1.Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.
  2. 2.Я побоююся, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.
  3. 3.На мій погляд, чотири – п’ять уроків – це непомірне навантаження на малюка.
  4. 4.Важко бути впевненим, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.
  5. 5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька – її рідна мати.
  6. 6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.
  7. 7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.
  8. 8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.
  9. 9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.
  10. 10. Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.
  11. 11. Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.
  12. 12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.
  13. 13. Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.
  14. 14. Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.
  15. 15. Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!».

Впишіть свої відповіді до таблиці: якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик у клітинці, якщо незгодні – залиште клітинку порожньою.

 

1

2

3

4

5

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

8)

9)

10)

11)

12)

13)

14)

15)

Разом:

 

Аналіз результатів

-         до 4 балів – це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);

-         5-10 балів – краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;

-         10 балів і більше – було б непогано порадитися з дитячим психологом.

 

 

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчиках отримано 2 чи 3 хрестики:

1- необхідно більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам’ять, увагу, дрібну моторику;

2 – необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3- передбачаючи труднощі, повязані із здоровям дитини, але ще є час для загартування;

4 – побоювання, що дитина не знайде контакту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно – рольові ігри за шкільною тематикою;

5 – дитина дуже прив’язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь – якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.

 

 

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

ЩОДО ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧИХ ПРОБЛЕМ

 

Дитяча агресія

 

Агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протест ні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати «безпредметна агресивність» - розповсюдження почуття злості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

 

 

Чим можуть допомогти батьки

  1. 1.Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
  2. 2.Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
  3. 3.Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
  4. 4.Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

 

 

Тривожність дитини

 

         Дитячі страхи є нормальною реакцією дитини, яка усвідомлює недостатність своїх можливостей. У міру розвитку умінь дитини одні страхи зникають, а інші з’являються, бо дитина усвідомлює нові небезпеки. Відсутність страхів не є показником благополуччя. Здорова дитина – та, яка не боїться боятися. Шкідливими страхами є ті, що обмежують розвиток можливостей дитини (вона не пробує досягти того, чого хоче) або підривають її здоров’я – погіршують сон, знижують апетит, псують настрій, виводять із рівноваги. Такі страхи потребують спеціальної уваги батьків та психологів.

 

 

Чим можуть допомогти батьки

  1. 1.Оскільки «нездорові страхи» характеризуються тим, що діти «бояться боятися», то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо вона вирішить, що боятися – це неприпустимо погано чи соромно, вона уникатиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.
  2. 2.Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон чи страшну фантазію. Якщо ми відганяємо страх – він переслідує нас і атакує тоді, коли ми найменше захищені від нього.
  3. 3.Допоможіть своїй дитині зустрітись із страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розуміння й підтримку.
  4. 4.Необхідно, щоб дитина зрозуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, нехай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.
  5. 5.Нехай Вас не бентежать невдалі спроби Вашої дитини подолати свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначайте найменший прогрес: «Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш»

 

 

Неслухняна дитина

 

     Неслухняність є однією з найбільших проблем виховання. Коли дитина не слухається, батьки відчувають свою безпорадність, безсилля, страх, сприймають неслухняність як прояв нелюбові чи неповаги до себе.

     Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків («Поступаються – отже, люблять»), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу («Ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе»). Отже, в основі неслухняності дитини можуть лежати певні проблеми в стосунках, проте надмірно слухняна дитина завжди нездорова. Вона невпевнена в собі, несамостійна, тривожна.

 

Чим можуть допомогти батьки

  1. 1.Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі неслухняності дитини.
  2. 2.Коли наполягаєте на своєму, намагайтеся не позбавляти дитину своєї любові, не принижуйте її гідності («Я б із задоволенням тобі дозволила, але, на жаль, не можу…»)
  3. 3.Якщо дитина не виконує Ваших вимог – скоротіть їхню кількість спочатку до 3-4-х основних, інакше на все може просто не вистачити уваги.
  4. 4.Для того, щоб дитина навчилася виконувати Ваші вимоги, краще застосовувати заохочення, ніж покарання. Негативне підкріплення може сформувати лише відразу до відповідної діяльності, позбавити бажання виконувати вказівки дорослих.

 

 

Знервована дитина

 

     Надмірна вразливість, плаксивість чи спалахи гніву, перепади настрою, неспокійний сон, проблеми травлення, частий головний біль – усе це ознаки нервового виснаження дитини.

     Причиною психоемоційного виснаження може бути якась неприємна подія в житті дитини, яка й досі її непокоїть, або хронічне незадоволення собою – переживання своєї неспроможності бути такою як «треба»

 

Чим можуть допомогти батьки

  1. 1.Проаналізуйте, коли виникли перші ознаки нервовості, і пригадайте, що цьому передувало.
  2. 2.Допоможіть дитині усвідомити, що її непокоїть, і змінити своє ставлення до цієї проблеми.
  3. 3.Відвести більше часу в режимі дня на ті заняття, у яких дитина почувається спокійно і впевнено. Це дасть їй змогу відновити віру у свої сили.
  4. 4.Не перевантажуйте дитину такими заняттями, які викликають сильні емоції: позитивні чи негативні: змаганнями, випробуваннями, емоційно насиченими видовищами. Тимчасове дотримання такої «емоційної дієти» дасть змогу знервованій дитині відновити душевну рівновагу, нормалізувати сон, набратися сил.

 

 

Діти, які схильні говорити неправду

 

     Дитячу брехню батьки часто сприймають як катастрофу, як прояв найгірших рис характеру: хитрості, підступності, боягузтва.

     «Чому вона бреше, - дивуються батьки – Адже ми її навіть не караємо!» Проте запитання доцільніше ставити інакше: не «чому вона бреше?», а «що їй заважає зізнатися?» це може бути страх упасти у власних очах («Я – хороша, я не могла цього зробити»); страх втратити любов батьків («Мама любить мене добру, а тепер виявилося, що я погана!»); страх протистояти дорослим («Я не хочу це робити, але ж я не можу відмовити старшим – легше збрехати, що вже зробила») тощо.

     Як правило, дитина не усвідомлює цих причин, тому запитувати в неї «Чому ти збрехала?» - не варто. Необхідно самим визначити обмеження дитини і допомогти їй їх подолати.

 

Чим можуть допомогти батьки

  1. 1.Не провокуйте брехливість дитини в тих ситуаціях, де, як Ви знаєте, їй важко зізнатися. Коли Ви заганяєте її в пастку запитанням: «Ти знову брав плеєр?!», - то дитина не може втриматися від брехні: «Ні! Не брав!» А далі вже можна лише наполягати на своєму.
  2. 2.Замість того, щоб «відчувати брехню», необхідно «повправлятися в умінні правдиво зізнаватися». Виберіть ситуацію, де дитина відчує провину, створіть сприятливу атмосферу, допоможіть їй знайти слова для визнання провини: «Я сама не знаю, як це сталося. Мені дуже шкода. Я не хотіла тебе засмутити…» тощо.
  3. 3.Забезпечте приємне емоційне підкріплення перемоги дитини над собою. Якщо вона відчує, що визнавати свої помилки не страшно, а навіть приємно, вона легше піде на це наступного разу.
  4. 4.Не сподівайтесь, що після визнання своїх помилок дитина їх не повторюватиме. Неслухняність – це вже інша проблема виховання.

 

Жадібність дитини

 

     Навіть дошкільники добре знають, що бути жадібним – це погано, вони засуджують жадібність у інших, але багатьом дітям буває важко поділитися своїми іграшками чи ласощами з кимось.

     Причиною жадібності дітей третього року життя є особливості їхнього вікового самоусвідомлення: дитина починає відокремлюватися від навколишнього світу разом зі своїми особистими речами. Тому для неї «моя чашка», «мій стілець», «мій ведмедик» - це частинка її «Я», яке вона прагне захистити й утримати.

     Якщо період самоусвідомлення пройшов не зовсім вдало, більш дорослі діти продовжують виявляти жадібність як незрілу форму відстоювання своїх меж або як негативне ставлення до необхідності чимось із кимось ділитися. У таких дітей ситуації, у яких від них чекають прояву «доброти», викликають тривогу або гнів.

 

 

Чим можуть допомогти батьки

 

  1. 1.Замість того, щоб просити дитину чимось із Вами поділитися – діліться з нею самі, але демонструйте, як Вам це приємно. Ви зможете навіяти дитині відчуття того, що це досить приємний процес.
  2. 2.Уникайте деякий час тих ситуацій, у яких дитина може продемонструвати свою жадібність. Адже частий прояв негативних форм поведінки закріплює не тільки небажані звички, а й неприємне уявлення про себе.
  3. 3.Частіше розповідайте дитині про те, яка вона хороша, що вміє робити, цікавтесь її вподобаннями. Це допоможе їй стати спокійнішою та впевненішою в собі.

 

Гіперактивна дитина

 

     Непосидюща дитина – це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров’я. Не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала б.

     Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування.цей дисбаланс компенсується у 10-14 –річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини – не нав’язувати їй негативне ставлення до себе та світу.

 

Чим можуть допомогти батьки

 

  1. 1.Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає пере збудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що пере збуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.
  2. 2.Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, - мінімальний.
  3. 3.Спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини в тому, що вона погана.
  4. 4.Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!»

 

Особливості темпераменту у дітей молодшого шкільного віку

 

         Дітям, як і дорослим, властиві такі ж самі типи темпераменту. В дорослих, достатньо вихованих людей певні негативні чи позитивні риси темпераменту виявляються в несподіваних або екстремальних ситуаціях, де не завжди вдається використати звичні стереотипи поведінки.

         Доросла людина вже може контролювати, усвідомлювати свої вчинки. Тому, коли визначають тип темпераменту дорослої людини, він частіше виявляється змішаним. У дітей типи темпераменту виступають у більш чистому й виразному вигляді.

 

         Дитина сангвіник, - це жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт із ровесниками й дорослими. Як правило, відкрита й щира. Вміє долати перешкоди, користується повагою та симпатією. В іграх хороший організатор, легко включається в будь-яку діяльність. Характеризується легкою збудливістю почуттів. Діти цього типу темпераменту швидкі й рухливі, але менше, ніж сангвініки дорослі. Вони енергійні, активні, однак довго не витримують одноманітної ситуації. Здебільшого не сором’язливі, але стримані, не образливі. Правила поведінки діти засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко їх втрачають. Завдяки своїй рухливості вони легко піддаються як позитивному, так і негативному впливу. На зауваження дорослих реагують спокійно, як правило, не чинять опору.

 

          Діти холерики – неспокійні, нестримані, дратівливі. Характеризуються легкою збудливістю почуттів, силою й стійкістю їх у часі. Поведінка їх енергійна й різка. Вони бурхливо реагують на всі подразники; через силу переключаються на спокійну справу; перебувають у постійному русі. Дуже тяжко пристосовуються до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог дорослих. Мова в таких дітей швидка, нерівна, емоційно забарвлена. Як правило, такі діти прагнуть бути лідерами. Віддають перевагу рухливим іграм. Діти досить активно діють, але не доводять розпочату справу до кінця. На зауваження реагують досить бурхливо. Не слухатися й робити все по-своєму – це їх перша реакція; в таких ситуаціях діють стрімко, пристрасно, не зважаючи на іншими. В незвичайній обстановці інколи занадто збуджені, неспокійні. Це, як правило, конфліктні діти, першими люблять створити сварку. В роботі з ними варто зважати на їх особливості; спокійними, доброзичливими, але вимогливими стосунками формувати в них стриманість.

 

         Дитина флегматик – спокійна, повільна, досить терпляча, в тому числі й до фізичного болю. Почуття важко збуджуються, однак тривалі й стійкі. Мова спокійна, трішки уповільнена, рівномірна, без особливих емоцій, жестикуляцій та міміки. Така дитина стабільна в своїх прихильностях. Спілкується з великим колом дітей, у нові контакти вступає неохоче. Працює повільно без зайвих слів і рухів. Часто нехтує справами, що вимагають від дитини швидкості, турбот, зайвих рухів. Така дитина здебільшого уникає доручень, а діставши їх, виконує з бажанням, але не поспішаючи, дотримуючись порядку, організованості. Мовчки бере до відома точку зору дорослого. В нових, незвичних для неї ситуаціях ретельно й уважно розглядає все навколо. Намагається уникати конфліктних ситуацій; її важко образити, але коли вона вступає в конфлікт, то переживає глибоко, хоч зовні це не проявляється досить яскраво.

 

          Діти меланхоліки – схожі на «тепличні рослини». Надзвичайно чуттєві; почуття виникають легко, міцні й стійкі в часі. Такі діти, здебільшого, сором’язливі, малоактивні, важко пристосовуються до нових обставин. Вони відзначаються хворобливою вразливістю, швидкою втомлюваністю, невпевненістю в своїх силах, заниженим настроєм, острахом перед труднощами. При потребі невідкладно й швидко діяти, вони діють несміливо, нерішуче. Проте в сімейних умовах – це досить рішучі, уважні, чулі діти. Розмовляють тихенько, до лідерства не прагнуть. Боячись образ, намагаються гратися самостійно. Надмірно побоюючись труднощів і будучи невпевненими в своїх силах, меланхоліки часто губляться, коли їх щось запитують, хоча даний матеріал дуже добре знають. На зауваження дорослих реагують мовчки, часто зі сльозами на очах. У незвичній обстановці ніяковіють, поводяться дуже сором’язливо.

         Темперамент дитини не визначає її інтересів та здібностей, але впливає на стиль її поведінки й діяльності. На основі однієї й тієї ж риси темпераменту в дітей формуються різні риси характеру; й навпаки, одна й та ж риса характеру часто буває в дітей із різними темпераментами.

         Наприклад: чуйність, уважність, товариськість формуються в дітей сангвіні стичного й меланхолічного типів темпераменту; однак у поведінці проявляються по-різному.

 

Психологічна підготовка до ЗНО

 

Рекомендації випускникам:

 

-         спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте необхідні підручники, допоміжні матеріали, зошити, папір, олівці;

 

-         можна доповнити інтер’єр кімнати предметами жовтого й фіолетового кольору, оскільки такі барви підвищують інтелектуальну активність людини. Буває досить навіть якоїсь картинки в цих тонах;

 

 

-         складіть план підготовки. Складаючи план підготовки, чітко визначте, що саме сьогодні вивчатимете. Наприклад, не «ознайомлюся з матеріалом», а визначте конкретний перелік розділів і тем, які повторюватимете саме сьогодні;

 

-         почніть із найважчого – з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо Вам складно приступити до роботи, можна повторити спочатку найцікавіший матеріал, а потім переходити до складнішого;

-         чергуйте заняття з відпочинком;

 -         не прагніть запам’ятати матеріал усього підручника. Намагайтеся структурувати матеріал, склавши план або схему. Зробити це бажано на папері. Плани корисні ще й тим, що їх легко потім використати, щоб швидко повторити матеріал;

 

 -         виконуйте якомога більше різних надрукованих тестів із предмета;

 

-         тренуйтеся з годинником у руках, фіксуйте час виконання тестів;

 

 -         готуючись до іспитів, ніколи не думайте, що не впораєтеся із завданнями,а, навпаки – подумки уявляйте картину тріумфу;

 

-   відведіть один день перед іспитом, щоб ще раз повторити найскладніші   теми.

 

 

                       ПАМ’ЯТКА

 

1. Будь упевненим в своїх силах

 

2.Забезпечуй собі високий ступінь мотивації до успішного складання іспиту

 

 

3.Ефективно використовуй час, відведений на підготовку до тестування, не відкладай справ на потім

 

4.Доводь розпочату справу до завершення

 

Повір у себе, щоб добре скласти ЗНО:

 

- якщо ти думаєш, що програєш, то програєш

 

- якщо ти думаєш, що не зможеш, то не зможеш

 

- якщо ти хочеш, але боїшся, то не досягнеш мети

 

- якщо ти чекаєш на невдачу, вона прийде до тебе

 

- успіх завжди з тим, хто його прагне

 

- справжній двобій відбувається у твоєму розумі

 

- якщо ти думаєш про перемогу, то переможеш!

 

Поради батькам випускників

 

  1. 1.Не тривожтеся про кількість балів, яку Ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.

 

  1. 2.Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.

 

 

  1. 3.Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав.

 

  1. 4.Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях.

 

 

  1. 5.Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування.

 

  1. 6.З програми підготовки до ЗНО – 2014 Ваші діти можуть ознайомитися на сайті УЦОЯО у розділі «Підготовка до ЗНО» та на сайті ОРЦОЯО «Готуємося до ЗНО».

 

:

футер

Авторські права © 2024 Кіровоградська спеціалізована загальноосвітня середня школа №6. Усі права захищені.
Joomla! — безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU Загальна Публічна Ліцензія.
2006-2011 © Український переклад Joomla! Україна.