Чижик Галина Іванівна

Деталі

Дата публікації

Перегляди: 6029

Виховна година на тему "Патріотичне виховання" 

Тема патріотизму – нині актуальна, нагальна тема для вітчизняної педагогіки. Як пробудити в дитині почуття любові до Батьківщини? Саме «пробудити», тому що воно є в кожній душі, і треба його посилити точним, чистим тоном. Не можна змусити любити Вітчизну. Любов треба виховувати. Ми звикли пишатися ратними подвигами нашого народу, але перемоги у війнах не завжди роблять країну багатою і щасливою. Ми справедливо пишаємося нашою культурою, але чомусь вона не завжди захищає нас від аморальних кроків, не позбавила нас від хамства, брутальності, і навіть вульгарності. Можливо, підстави для нашого патріотизму лежать не тільки в історії, а й сьогоднішній повазі до себе як до вільних і повних творчої енергії людей, розумінні сусідів, які спокон віків жили і творили поряд з нами, вмінні заради кращого майбутнього спільно будувати громадянське суспільство на ідеях добра, підтримки, чуйності і милосердя.

що може єднати сучасне населення України?

Вступна частина

          Ресурсний центр ГУРТ – національний центр суспільної інформації та експертизи  у 2014 році провів опитування: Любов до Батьківщини вустами молоді. Молоді люди були із різних куточків України і кожний із них по-своєму визначився із відповіддю.

          Основна частина

          Ознайомтеся із відповідями. Визначте три, які, на Вашу думку, є найголовнішими для Вас. Поясніть свій вибір і наведіть власні приклади.

—  патріотизм – це любов до Батьківщини (Катерина Габак, донеччанка);

—  патріотизм – це стійка підсвідома асоціація себе з рідною країною (Олег Панфілович, киянин);

—  патріотизм – це любов і відданість. Батьківське почуття, масштабоване з родини на всю країну (Євген Сойкін, одесит);

—  патріотизм у мене проявляється в допомозі іншим людям (Андрій Кужель, чернігівець);

—  патріотизм для мене – це об’єднуватися. Коли почуття національної чи навіть просто людської гідності не залишає місця байдужості (Юлія Дрозд, киянка);

—  патріотизм – це робити свою роботу добре… Це бути ефективним і бути на своєму місці. Це знати свою мову, свою історію і мати почуття національної гідності. Мати активну позицію і позицію діяльну (Ростислав Галелюк, закарпатець).

Круглий стіл: «Патріотизм – знак запитання чи оклику»

Питання для обговорення:

1. Чи можна виховати патріота?
2. З якого віку можуть проявлятися патріотичні почуття? Які їх витоки?
3. Як ви можете проявити свої патріотичні почуття, зараз і в майбутньому?
4. Чи можна пишатися своєю країною? Коли Ви відчували це почуття? За країну? За себе?
5. Що ТИ можеш зробити, щоб жителі нашої країни частіше відчували гордість за неї?

Полемічна бесіда: «Що таке патріотизм?»

Питання для обговорення:

Патріотизм – це мода чи самосвідомість нації, що прокидається?

          Учні об’єднуються у дві групи. Вони працюють над тезами, обговорюють, добирають приклади. Час на обговорення – до 10 хв. Потім кожна із груп представляє результати власної роботи і проходить обговорення у загальному колі.

Теза для першої групи: «Патріотизм – це мода. Зараз стало модно і вигідно (в моральному і матеріальному відношенні) бути патріотом і заявляти про це».

Теза для другої групи: «Патріотизм – природне почуття кожної нормальної людини. Сучасна українська молодь пишається своєю країною».

Словник:

Єдність – певний взаємозв'язок предметів, процесів, який утворює цілісну систему взаємодії, внутрішньо стійку до змін і, в той же час, може створювати більш широку систему, в кінцевому рахунку, – у складі нескінченної в часі і просторі світу.

Національна ідея – це чітко сформульований спільний інтерес абсолютної більшості громадян, який об’єднує їх на шляху до спільної мети.

Національна ідея – це фундаментальна ідея, за допомогою якої досягається єдність дій різних соціальних груп.

Національна ідея – це ідентичність і модернізація. Тобто – розвиток, збільшення кількості українців – красивих, здорових, розумних та духовних, завоювання конкурентних позицій у своєму регіоні й світі, утримування духовного потенціалу... Ми повинні зберегти себе в кращій формі, яка нам дісталась за цивілізаційні періоди, і примножити той спадок (Лариса Івшина, головний редактор газети «День»).

 Напевно найхарактернішим для кожного українця є життєве кредо «Зроби себе!». Можливо це і є серцевиною нашої «національної ідеї», яка формує будь-який народ, виділяє його з інших, є базисом розвитку, процвітання держави і культури, гарантом «довголіття» нації (Володимир Білецький, головний редактор аналітичного журналу «Схід»).

Патріотизм (із грец. – співвітчизник, Батьківщина, Вітчизна) – це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам (Великий тлумачний словник). 

Патріотизм – любов до батьківщини, яка включає в себе готовність постати на її захист та діяти в її інтересах. Патріотизм часто плутають з націоналізмом, але патріотизм є значно давнішим поняттям і несе набагато менше теоретичне навантаження. Націоналізм передбачає, що народи існують як реальні і чітко окреслені цілісності; патріотизм же, з іншого боку, може означати просто прив’язаність до певної місцини або способу життя і не потребує ніякої абстрактної ідеї «країни» (Енциклопедія політичної думки).

Соборність – морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток.

Цитати про Батьківщину

1. oЛюбов до батьківщини сумісна з любов'ю до всього світу. Народ, набуваючи світла знань, не завдає тим шкоди своїм сусідам. Навпаки, чим просвітницькі держави, тим більше вони повідомляють один одному ідей і тим більше збільшуються сила та діяльність всесвітнього розуму.           К. Гельвецій.
2. oТой, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. Д. Байрон.
3. oДля нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна». Цицерон.   
4. oЛюбов до батьківщини починається з родини. Ф. Бекон.
5. oЗабудеш рідний край – твоє всохне коріння. П. Тичина.
6. oВ дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина.      Л. Костенко.
7. oВітчизна – ось і альфа, і омега! Д. Павличко.
8. oВітчизна – це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна. І. Світличний.
9. oКожному мила своя сторона. Г. Сковорода.
10. oЛюбіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну. В. Сосюра.
11. oМожеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. В. Симоненко.
12. oНема на світі України, Немає другого Дніпра. Т. Шевченко.
13. oСвою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Т. Шевченко.
14. oВ своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Т. Шевченко.
15. oЯ знаю вас, нащадки запорожців, Я вірю вам і низько б'ю чолом. Дивлюсь на вас і вірою займаюсь, І б'ю поламаним крилом. О. Олесь.
16. oБатьківщина без нас обійтися може, ми ж без неї – ніщо. В.Сухомлинський.

 

Україна очима іноземців. Згідно з опитуваннями,Україна і українці асоціюються у іноземців з салом( відповідно, вважають, що половина всіх українців страждають від ожиріння), Чорнобилем, красивими жінками та дівчатами, боями депутатів у Верховній Раді. Для багатьох іноземців Україна- частина Росії.   

Учитель.

Про те, які якості притаманні українцям, з їх точки зору, можемо дізнатися, послухавши поезію.

Ділові, немов американці,

Пристрасні, неначе мексиканці,

І співучі, наче італійці,

І розсудливі, немов оті англійці.

Як китайці, дуже працьовиті,

Винахідливі, такі талановиті!

Може, навіть трохи скупуваті,

Та душею щедрі і багаті.

А також веселі та гостинні –

В цьому, мабуть, схожі на грузинів.

Як цигани трохи галасливі,

Інколи хитрющі та кмітливі.

Як французи, дуже емоційні.

Чуйні і ласкаві, експресивні.

Наче німці, здібні і практичні,

Ніби чехи, милі, симпатичні.

Як ніхто, завзяті і дбайливі,

І дотепні, й мудрі, жартівливі,

А іще міцні, сміливі, дужі,

До чужого горя не байдужі.

Ще – охайні, чемні, незрадливі,

А до того всього – ще й вродливі!

Ось такі з тобою ми, земляче…

І терплячі, надто вже терплячі…

 

Інформаційна довідка. Угода про асоціацію між Україною та ЄС є вагомою подією в історії незалежної України. Угода про асоціацію між Євросоюзом і Україною пропонує нову перспективу співпраці в усіх аспектах: від торгівлі до сфери наукових досліджень, від захисту довкілля до освіти, від енергетики до мобільності людей. Договір дозволить: реформувати соціальні інститути, що є гарантами демократії, верховенства права, свободи слова; здійснювати адміністративно-територіальну реформу з наданням більшої самостійності місцевим органам влади; розвивати ринкову економіку та конкурентоспроможність українських товаровиробників; забезпечити зону вільної торгівлі між Україною і державами Євросоюзу; впроваджувати безвізовий режим із країнами ЄС; розбудовувати громадянське суспільство, а саме активну роль громадян у розвитку свого міста, селища; розвивати заходи щодо збереження екологічного клімату нашої країни та її енергоносіїв; координувати боротьбу з організованою злочинністю, незаконною міграцією, наркобізнесом. Угода про Асоціацією відкрила можливості для зближення України з ЄС.

Сьогодні вже існують основні напрямки співробітництва між Україною та ЄС:

1. У напрямку енергетики – це співробітництво у сфері відновлювальної енергетики та енергоефективності; розвиток інфраструктури транспортування енергоресурсів, особливо транзит газу, ядерна безпека.

2. У напрямку торгівлі та інвестицій – це впровадження міжнародних стандартів у виробництво товарів, залучення інвестицій у виробництво, захист прав інтелектуальної власності та захист прав споживачів.

3. У напрямку юстиції і внутрішніх справ – це посилення сучасного розвитку у діяльності кордонів, питання міграції, судова реформа, боротьба з організованою злочинністю у всіх її формах, розширення ЄС, включаючи питання віз.

4. У напрямку охорони навколишнього середовища – упровадження Кіотського протоколу та вирішення проблем, пов’язаних з погіршенням екологічної ситуації на Дунаї та на Чорному морі, у тому числі очищення стічних вод.

5. Співробітництво у транспортній сфері включатиме подальшу інтеграцію української транспортної інфраструктури, зокрема портів, з європейською транспортною мережєю.

Учитель. Усього на території Європи розташовано 45 незалежних країн, економіка і культура яких тісно пов’язані. Україна, маючи великий природний, економічний, культурний, інтелектуальний потенціал, спроможна посісти належне місце серед народів Європи і світу в цілому.

Кожен повинен пам’ятати, що настав час, коли все залежить від спільної взаємодії та співпраці громадян держави Україна – дорослих і молоді.

Майбутнє залежить від кожного з нас!

 

 

Никогда мы не будем братьями

ни по родине, ни по матери.

Духа нет у вас быть свободными –

нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили "старшими" -

нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие.

Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,

своей завистью вы подавитесь.

Воля - слово вам незнакомое,

вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома "молчанье – золото",

а у нас жгут коктейли Молотова,

да, у нас в сердце кровь горячая,

что ж вы нам за "родня" незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,

без оружия мы опасные.

Повзрослели и стали смелыми

все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –

мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся –

они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –

а у нас тут огни восстания.

У вас Царь, у нас - Демократия.

Никогда мы не будем братьями.

Количество погибших в ходе противостояния на Майдане Независимости в Киеве, а также в связанных с ним событиях достигает 780 человек, считают в организации волонтеров-медиков Майдана.

"Насколько нам известно, 780 человек погибли. В это число входит около 300 человек, которые пропали с больниц (БСП, других медучреждений), их вывезли и дальше сожгли в крематориях. По этим людям обращаются, ищут, но не могут найти … В Доме профсоюзов (на 4-8 этажах) были около 200 раненных, которые не могли самостоятельно передвигаться, не могли видеть, с черепно-мозговыми травмами – они заживо сгорели. Оттуда трупы вывозили в неизвестном направлении микроавтобусы VW черного цвета без номеров", - сообщила волонтер-медик Анастасия Полищук на брифинге в четверг в Киеве.

По ее словам еще около 20 человек в числе погибших – сотрудники милиции, "Беркута" и других спецподразделений. "Остальные люди – это "Небесная сотня", которую все знают и люди, которых находили за территорией Майдана – в лесах, за городом – много из них идентифицированы милицией не как "майдановцы", - отметила она.

А.Полищук подчеркнула, что более половины погибших прошло через руки волонтеров-медиков, и в озвученных цифрах они не сомневаются. В организации волонтеров-медиков Майдана считают, что власти намеренно скрывают настоящее число погибших.

 

Бесіда "Вибір професії"

Мета: привернути увагу підлітків до питання вибору професі та її значення, звернути увагу на фактори, що обумовлюють вибір людиною тієї або іншої спеціальності, поговорити про помилки, які допускаються при обранні професії, наголосити на важливості прийняття правильного вибору фаху для подальшого щасливого життя.

Унаочнення: презентація «Людина для професії чи професія для людини?», саморобні плакати-вислови:

Хід виховного заходу 

Класний керівник.
Життя постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, в школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів, коханих. І в основі вибору кожного з нас свої критерії, своє уявлення про добро і зло, честь і безчестя, правду і кривду.

У кожної людини є свобода вибору. Вибір існує щоденно, щохвилини. Різний за своєю серйозністю. Неоднаковий за своїми наслідками.

Зробити крок чи не робити? Промовчати чи відповісти? Стерпіти чи не стерпіти? Подолати чи відступити? Так чи ні? Куди піти вчитися? Як жити? Що робити?

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість, – одна з умов відчуття життєвої повноцінності.

Прагнення «знайти себе», стати «самим собою», індивідуальністю – неодмінна ознака юності. Ще Л.Толстой зауважив: «Призначення людини – це прагнення до досконалості». Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвінка. Обираючи професію, стараємося зважити всі «за» і «проти» того чи іншого заняття, що приваблює, «приміряти його на себе». Вибір професії – чи не найголовніший чинник того, як складеться твоє подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати. Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.

Слід розрізняти близькі за значенням і вживанням слова «професія» і «спеціальність». Професія – рід занять, означена форма трудової діяльності. Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, виробництва, в якій людина працює. Люди однієї професії можуть мати різні спеціальності. Наприклад, вона лікар за професією, хірург за спеціальністю, він за професією будівельник, а за спеціальністю може бути бетонником, арматурником, зварювальником, кранівником тощо.

Мрія й реальність – як їх поєднати? Як не помилитись у виборі своєї дороги, щоб бути щасливим у праці? Ці проблеми ми з вами маємо розв’язувати сьогодні на класній годині. Спробуємо вирішити, що ж має обиратися: людина для професії чи професія для людини?

Класний керівник.

Щоб обрати свій фах, необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Існує формула вибору професії (додадок 1), яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.

Обговорення.

 

Класний керівник.

Що обумовлює вибір людиною тієї або іншої професії? На практиці виявляється, що нахили враховуються в останню чергу, а от думка батьків впливає в першу чергу. Чи варто слухати батьків при виборі професії?

1)   Варто. Але це має бути професія, яка цікава саме цій людині. Проте молодь, як правило, опиняється перед вибором професії в той час, коли ще не здатна повністю оцінити власні нахили. Тому правильніше буде їй допомогти.

2)  Деякі батьки намагаються перенести на дітей свої спрямування чи нереалізовані амбіції. На мою думку, це неправильно. Адже якщо батькові не вдалося закінчити музичну школу, це не значить, що його син повинен проти власної волі стати музикантом.

Існує 8 факторів вибору професії (за Е.А. Климовим).

• Позиція старших членів сім’ї
• Позиція товаришів, подруг
• Позиція вчителів, шкільних педагогів
• Особисті професійні плани
• Здібності
• Рівень домагань суспільного визнання
• Інформованість
• Схильності

Обговорення.

 

Класний керівник.

Уважаеться, що кожна людина має здатності до певної діяльності. Тому було б логічним припустити, що саме вони і визначають вибір майбутньої професії. Але не все так просто. Можливо, не буде перебільшенням сказати, що:

-  Ніхто в світі не знає всі свої здібності.

-  Не всі уміють застосувати навіть ті здібності, які мають і про які знають.

Для прийняття зваженого рішення слід зробити кілька кроків, а потім важливо визначити:

• у якому навчальному закладі ти зможеш отримати необхідну освіту;
• як розвивати в собі професійно важливі якості;
• як можна отримати практичний досвід роботи з даної спеціальності;

Обговорення.

 

Класний керівник.

Здається, при виборі професії ми робимо все як слід: радимося з батьками, вчителями, знайомими, сперечаємося з друзями, вивчаємо довідники, намагаємося все рахувати, дізнатися якомога більше про майбутню спеціальність… Але звідки тоді беруться молоді люди, для яких обрана професія стає тимчасовою? Вони йдуть хибним шляхом, допускають помилки? «Не вважай невдачею те, що можна виправити», – зауважував Катон.

Попередні покоління жили під лозунгом «Освіта – на все життя», багато дітей наслідувало своїх батьків, створюючи цілі династії, і пишалися цим. Уважалося великою заслугою пропрацювати все життя на одному комбінаті чи заводі. Сьогодні багато чого змінилося. Часто успіх мають ті, хто живе під лозунгом «Освіта через усе життя», постійно підвищуючи фаховий рівень, вивчає новинки в своїй професії, освоює суміжн спеціальності. Навіть якщо ви обрали спочатку «не ту» професію, це не привід впадати у відчай. Наприклад, якщо ви закінчили музичне училище, а згодом вирішили стати психотерапевтом, ваша перша спеціальність дасть можливість найкращим чином використовувати музику в психотерапії. Блискуче знання літератури дозволить вам працювати у сфері мистецтва, писати критичні статті, сценарії. Повірте народній мудрості «Знання за спиною не носити», вони згодяться у найнесподіванішій ситуації.

Коментар.

1. Ставлення до вибору професії як до незмінної.

Не бійтеся того, що вибір професії зараз, в 9-11 класі, фатально визначить всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним фахівцем, необхідним у міждисциплінарних галузях діяльності. Перша професія, навіть якщо Ви потім передумаєте й знайдете щось більш привабливе, знадобиться в несподіваних ситуаціях. Наприклад, перша освіта мистецтвознавця допоможе юристові за другою освітою розібратися в складних питаннях успадкування антикварних цінностей…

2. Існуючі думки про престижність професії.

Відносно професії забобони проявляються в тім, що деякі важливі для суспільства професії, заняття вважаються ницими, непристойними (наприклад: сміттяр). Економіст або психолог нітрохи некорисніший для суспільства, ніж хімік або слюсар. На престижність професії слід звертати увагу, але після врахування Ваших інтересів і здібностей. Інакше будете володарем (якщо будете) “модної”, але не тієї спеціальності, що приносить задоволення.

3. Вибір професії під впливом товаришів (за компанію, щоб не відстати).

Професію ми вибираємо за своїм “смаком” й “розміром” так само, як одяг і взуття. Почуття групи, орієнтація на однолітків – дуже позитивні особливості для твого віку. Але краще оглядайся на інших, порівнюючи себе із друзями, а не сліпо повторюючи їх. Це допоможе зрозуміти, що якщо Вася йде на пожежника (він – ризикова людина), тобі ця професія може не сподобатися (бо ти дуже обережний і розважливий).

4. Перенесення ставлення до людини-представника тієї або іншої професії на саму професію.

Треба враховувати насамперед особливості даного виду діяльності, а не вибирати професію тільки тому, що тобі подобається або не подобається людина, що займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне зачарування викладачем (якщо тебе захоплює щиросердність фізика – це не означає, що тобі подобається фізика сама по собі, поза “комплектом”). Крім того, часто юнаки роблять помилку, намагаючись копіювати професію кумира – спортсмена, політика, журналіста, артиста. Люди публічних професій часто по-різному ведуть себе на роботі і вдома.

5. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь частковою стороною професії.

За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах – частіше вони перелопачують масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей – перш, ніж підготують 10-хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інший (диктор на телебаченні).

6. Ототожнення шкільного навчального предмета із професією або погане розрізнення цих понять.

Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібні здібності до мови, багато – перекладач, гід, оператор міжнародного зв’язку тощо. Тому при виборі професії треба враховувати, які реальні заняття й професії за цим предметом стоять. Варто проаналізувати газети з вакансіями на біржі праці (там вказується, яка освіта потрібна для конкретної вакансії). Наприклад, людина з лінгвістичною освітою (“українська мова й література”, “іноземна мова” у школі) може працювати й викладачем, і перекладачем, і редактором, і серетарем-референтом. А ще май на увазі: професій більше, ніж шкільних предметів. Можна стати юристом, маркетологом, апаратником. Професії, звичайно, можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами (відповідають вступним іспитам у ВНЗ при вступі на цю спеціальність). Скажімо, майбутньому економістові в школі може знадобитися одночасно й математика, і географія.

7. Застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва.

В усі професії, і насамперед у робітничі, впроваджується складна й цікава техніка, підвищується культура праці. А комп’ютер впроваджується абсолютно в усі сфери діяльності – аж до тваринництва.

8. Невміння / небажання розбиратися у своїх особистісних якостях (нахилах, здібностях).

Розібратися в собі тобі допоможуть профконсультанти, батьки, вчителі, психолог, товариші. Корисними можуть виявитися психологічні тести, а також статті й публікації на тему популярної психології. Однак май на увазі, що серед них багато непрофесійних, так що стався критично як до результатів тестів, так і до того, що пишуть у психологічних книжках. Завдання популярних тестів – активізація діяльності по самопізнанню (самоспостереженню, самоаналізу), а не видача тобі готової відповіді на питання про те, ким бути або наклеювання ярлика про те, який ти.

9. Незнання / недооцінка своїх фізичних особливостей, недоліків, істотних при виборі професії.

Існують професії, які можуть бути тобі протипоказані, тому що вони можуть погіршити твій стан здоров’я. Таких професій небагато й до них належать, в основному, ті, у яких потрібне тривале напруження тих або інших фізіологічних систем. Комп’ютерники дуже напружують очі, а льотчики – серце, водолази – легені…

10. Незнання основних дій, операцій та їхнього порядку при розв’язку, обмірковуванні завдання при виборі професії.

Коли ти розв’язуєш завдання з математики, то виконуєш певні дії в певній послідовності. Було б розумно підійти також і до вибору професії. Не сприймай жодні інструкції буквально, краще навіть, якщо ти творчо підійдеш до справи й розробиш для себе свій власний план – список необхідних для вибору професії дій. Сюди можуть бути включені: аналіз пропозицій на ринку освіти, аналіз попиту на ринку праці, об’єктивна оцінка своїх здібностей, нахилів, знань (за допомогою тестів або ще якось) тощо.

 

Додаток 1. Форомула вибору професії

(Джерело інформації: Бендюков М.А., Соломин И.Л. Ступени карьеры: азбука профориентации. СПб., Речь, 2006. – 240 с.)

Формула складається з семи послідовних кроків, які необхідно зробити для того, щоб прийти до певного рішення у виборі професії.

Крок 1 – Скласти список відповідних професій.

Склади список професій, які Тобі подобаються, цікаві, за якими хотів би працювати, які Тобі підходять.

Крок 2 – Скласти перелік вимог до обраної професії.

Склади список своїх вимог у такому порядку:

• обрана професія і майбутній рід занять;
• обрана професія і життєві цінності;
• обрана професія і життєві цілі;
• обрана професія і Твої сьогоднішні “гарячі” проблеми;
• обрана професія і реальне працевлаштування за фахом;
• бажаний рівень професійної підготовки;
• обрана професія і Твої схильності і здібності;
• бажані умови роботи, зміст і характер праці.

Крок 3 – Визначити значимість кожної вимоги.

Визнач, наскільки всі перераховані вимоги значимі. Може бути, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна й не враховувати.

Крок 4 – Оцінити свою відповідність вимогам кожної з підходящих професій.

Крім вимог, які є у Тебе до професії, існують і вимоги самої професії.

Проаналізуй, чи розвинені у Тебе важливі для професії якості, чи відповідають Твої інтелектуальні здібності, психологічні особливості та стан здоров’я вимогам професії, яку Ти вибрав.

Крок 5 – Підрахувати і проаналізувати результати.

Проаналізуй, яка професія з усього списку більше інших підходить Тебе по всіх пунктах.

Крок 6 – Перевірити результати.

Щоб переконатися в правильності своїх роздумів, обговори своє рішення з друзями, значущими дорослими, вчителями, психологом, соціальним педагогом навчального закладу.

Крок 7 – Визначити основні практичні кроки до успіху.

Отже, Ти прийняв рішення, тепер важливо визначити:

• в якому навчальному закладі Ти зможеш отримати професійну освіту;
• як далі розвивати в собі професійно важливі якості;
• як можна отримати практичний досвід роботи з даної спеціальності;
• як підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці.

 

• < Попередня
• Наступна >