14092012Урочище «Монастирище» розташоване на лівому березі Інгулу між селами Завтурове та Інгульське Устинівського району.

Це місце овіяне легендами та вражаючими розповідями очевидців. У навколишніх селах про Монастирище можна почути різне: історії поетичні, іронічні, а часом дивні та неймовірні.

Наприклад, місцеві жителі стверджують, що влітку сюди приїжджають паломники з Індії. Роблять вони це недарма, бо потрапити до Монастирища справді варто, адже ця місцина відома на всю Україну своєю позитивною енергетикою, цілющими властивостями та надзвичайними історіями. А ще й тому, що за однією з версій, одна з гілок древніх аріїв тисячоліття тому з наших степів проклала шлях аж до Ірану й Індії. Можливо, цим і пояснюються візити паломників із Індії до «місця сили» в Устинівському районі. Воно схоже на аналогічну гору в Індії, яке теж має три вершини і зветься українським словом «Трикута». Паломники з Індії кожного липня відвідують і нашу гору та залишають на карликовій горобині стрічки від сарі – національного одягу індійців.

А ще кіровоградське кам’яне диво, за свідченнями істориків, набагато давніше за англійський прототип – Стоунхендж та має з ним багато спільного, зокрема, і через своє походження.

З цього приводу між науковцями і тривають гарячі суперечки, чи є Монастирище витвором рук людини? Одні з них вважають що воно за походженням геологічне, а інші, що рукотворне.

Юні кіровоградці мають можливість досліджувати обидві версії і формувати власну думку з цього приводу. Вони можуть досліджувати Монастирище через участь у клубі любителів подорожей «Скіфія» при туристичному бюро «Інтурист Кіровоград». Керує клубом Ніна Бабанська - вчитель біології та хімії, екскурсовод. Ця активна жінка організовує шкільні екскурсії та виховує у школярів інтерес маленьких дослідників.

По завершенню кожної екскурсії школярі визначаються з темою наукового дослідження та роблять фотозвіти з коментарями, де кожен обирає своє. Когось більше зацікавить археологія, когось – біологія, хтось може копнути глибше і дослідити, наприклад, енергетичну властивість кварцу та води на прикладі замірів, зроблених у Монастирищі та 23 заказниках загальнодержавного значення в Кіровоградській області, як це зробив один із учнів Ніни Бабанської - Роман Григор’єв у 2009 році, за що й отримав запрошення стати студентом Київського національного університету ім. Шевченка.

Ця робота була б неможливою без активної допомоги учнівського та викладацького складу кіровоградських шкіл, які активно беруть участь у екскурсіях - малих наукових експедиціях клубу «Скіфія». Це 4, 6, 11, 15, 17, 22 та 24 школи Кіровограда. Їх директори завжди підтримують ініціативи юних вихованців, допомагаючи брати участь у різноманітних міжнародних та всеукраїнських учнівських наукових конференціях. Наприклад, востаннє діти були на засі- данні астрофізичної секції Дніпропетровського національного центру аеро- космічної освіти молоді України ім. О. Макарова. Там вони презентували членам журі свої дос- лідження по Монастирищу, яке в наукових колах має назву «зоряної рани» через своє походження та надзвичайну космічну активність місцевості. За свою активність та значний вклад у науку на засіданні астрофізичної секції усі двадцять два учасники від Кіровограда отримали почесні грамоти та ще й повезли подяки директорам шкіл № 22 та № 24, які організували такий чисельний шкільний «десант».

Сподіваємося, що з цих діток виростуть справді небайдужі дослідники свого краю, які своїми, хай і невеличкими, роботами розвіють скептицизм дорослих, котрі розучилися вірити в чудеса. А діти, на відміну від них, у Монастирищі не просто бачать величезне хаотичне скупчення каміння, а за формою каменя впізнають жіночі обриси, фігурки тварин та навіть виявляють наскельні написи, повз які іноді проходить і досвідчений дослідник. Узагальнивши та систематизувавши усі зібрані спостереження дітей, Ніна Бабанська зібрала надзвичайно цінну доказову базу того, що окрім природи, до створення Монастирища приклалася й рука давніх людей.

Проте всі унікальні багатства, якими наділила Монастирище природа, та залишки результатів діяльності давніх людей можуть бути знищені сучасними горе-туристами, які залишають після себе купи сміття, згарища, витоптані трави та інші «блага цивілізації». Зокрема, непоправну руйнівну дію на давні написи на скелях має гучна музика, яку туристи вмикають «на повну» та так, що від неї вібрує все навколо. Але ж Монастирище має статус ландшафтного заказника загальнодержавного значення, - скажуть у відповідь в природоохоронному фонді. Так, це правда, але, на жаль, про це на території заповідника не говорить жоден напис чи табличка, бо їх там немає.

Без запровадження на цій території особливого режиму охорони, відтворення і використання цього не буде. А поки ж про особливий режим охорони Монастирища його маленькі мешканці - представники Червоної книги України тільки мріють, зокрема, рідкісні рослини, які прописалися у Червоній книзі України як унікальні або ж зникаючі види, як-от сон чорніючий, що собою буквально встеляє схили Інгулу. Те ж стосується і популяції диких тварин, птахів та земноводних, яких у такій кількості на Кіровоградщині можна зустріти тільки тут.

Тетяна ЛЕВІНСЬКА                                           "Кіровоградська правда"